Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький, який чотири роки працював у САП, розкритикував угоди, які укладає цей антикорупційний орган з фігурантами кримінальних проваджень, за їхню закритість від суспільства. Він також висловив думку, що ці угоди має затверджувати Генеральний прокурор України, повідомляє “ТЕЛЕГРАФ-онлайн” з посиланням на інтерв’ю Броневицького в програмі “Тіні великих грошей”.

“Якщо ми працюємо відкрито, так відкриті ці угоди. Покажіть, будь ласка, люди, нехай люди, експертне середовище, юристи, адвокати, інші прокурори дивляться на ці документи і скажуть свою думку. Добрі вони, хороші чи нехороші? Відповідають вони вимогам закону, вимогам справедливості, про які говорить суспільство? (…) Для прикладу, як на мене, було б доцільно запропонувати таку дискусію у професійному середовищі, якщо Генеральний прокурор затверджував би угоди, які укладає, наприклад, прокурор САП і які затверджуються керівником САП.

Нехай ще додатковим фільтром чи додатковим запобіжником буде підпис Генерального прокурора на цю угоду. Чому ні? Це ж не втручання в самостійність і незалежність. Як на мене, ні”, – вважає Броневицький.

У якості сумівних угод він навів приклад угоди, яка була укладена у справі про заволодіння майновим комплексом Одеського аеропорту, так звана справа “Кауфмана-Грановського”.

“Затверджено угоду про визнання винуватості. Залишився аеропорт, на має переконання під контролем фігурантів кримінального провадження. Досить сумнівна угода, яка власне і була причиною моєї публічності. Це кримінальне провадження за результатами якої було звільнено детектива, який здійснював досудове розслідування. Справ в ході якої ми пережили безпрецедентний тиск, але (…) аеропорт фізично там де і був, а реально, якщо завтра закінчиться війна, якщо завтра відновляться польоти і сполучення, то дохід від діяльності цього аеропорту буде отримувати ТОВ, яка під контролем фігурантів. На моє переконання”, – наголосив Броневицький.

Він нагадав, що люди, які вчинили злочин із заволодіння аеропортом і створення злочинного угруповання, були засуджені до 8 років позбавлення, але в дійсності отримали рік умовно.

Броневицький наголосив, що на сьогоднішній день САП є повністю закритою від суспільства структурую, яка ухвалює рішення і не проводить жодної реальної комунікації щодо цих рішень. Крім того, жодного реального аудиту САП не проводилось з 2015 року.

“Що ми маємо? Ми маємо в результаті далі буде, далі буде, далі буде. Три крапки під кожною фактично справою. Крім тих, де затверджені сумнівні угоди. От і все (…) Так не повинно було бути. І так не повинно відбуватися”, – додав колишній прокурор.

Він також наголосив, що НАБУ та САП працюють в умовах абсолютної відсутності контролю за їхньою діяльністю.

Бо насправді, якщо ми поговоримо про внутрішні процеси в САП і НАБУ і звернемося до профільних законів, то ми побачимо, що відсутня абсолютно, від слова зовсім, система контролю за роботою цих органів. Візьмемо, наприклад, САП.

У Законі України про прокуратуру є окрема стаття, яка регламентує роботу САП. Відповідно до норм закону, САП – це юридична особа публічного права. САП повністю відмежувалася, за результатами останньої реформи, яка була проголосована наприкінці 2023 року, від Офісу Генерального прокурора. У них своя секретна частина, у них своя бухгалтерія, своє матеріально-технічне забезпечення. Вони самостійно знають відбір прокурорів на конкурсі. Але, перепрошую, в нас є Конституція України, яка говорить про те, що єдиним керівником системи органів прокуратури в Україні є Генеральний прокурор. (…) Наслідком цього ми маємо, так чи інакше, які сумнівні рішення, укладені угоди, незрозуміло яким чином, і закриті, до речі, від суспільства”, – вважає Броневицький.